Наука про науку

Підручник «Наукознавство» професора Володимира Степановича Марцина на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2010 року.

Свого часу підручник став переможцем у рамках конкурсу «Українська книга – 2008», номінація – «Найсвоєчасніша книга року», і отримав персональну відзнаку президента Форуму видавців у Львові Олександри Коваль.

До речі, це не перша робота професора, удостоєна такої високої відзнаки. Так, ухвалою Президії Академії наук вищої школи України від 16 грудня 2005 року академіка Володимира МАРЦИНА удостоєно другої премії за наукове видання «Економічне регулювання ефективності господарської діяльності» у номінації «Краща монографія».

Уже рік книга «Наукознавство» має попит у студентів, не зважаючи на складність теми – науку про науку простими, звичайними і нескладними словами не подаси. І, за твердим переконанням автора підручника, Володимир Степанович свідомо пішов на такий крок – задля того, щоб примусити студента думати, пізнавати і мислити.

НАУКОЗНАВСТВО – галузь досліджень, що вивчає соціальні, економічні й матеріально-технічні умови та закономірності розвиткунауки, структуру і динаміку наукової діяльності. Саме тому тема наукознавства – завжди актуальна, а книга «Наукознавство» – весь час заслуговуватиме на увагу. Автор книги – провідний учений західного регіону України, академік, професор Володимир Степанович Марцин – розглянув і подав наукові знання, виходячи з чітко продуманої системи взаємозалежних понять, які відображають закономірний процес розвитку природи та суспільства. На думку Володимира Степановича, тільки системний підхід до науки дає можливість найбільш правильно оцінити значення науки в суспільстві. Вдалим є поєднання науки з пізнанням, в основі якого – відбиття і відтворення у свідомості людини об’єктивної дійсності.

Дуже вдалий підхід – окреслені критерії науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання. Велику частку в монографії посіли питання істинних, абсолютних, наукових знань, помилкових поглядів. Автор переконує, що основними методами одержання емпіричних знань у науці є спостереження і експеримент. Спираючись на глибокі пізнання об'єктивних зв'язків дійсності, наука виявляє тенденції розвитку суспільних процесів і явищ. Завдяки цьому, як правильно стверджує автор, наука стає засобом передбачення наслідків людської діяльності, розкриває методику прийняття конкретних рішень.

Наукову діяльність у підручнику розглянуто з різних боків: як науку в цілому, наукову роботу зокрема і наукову творчість загалом, і відображено синтез вище зазначених підходів до вивчення творчої діяльності людини, з погляду логіки, соціології, психології і зазначено, що це є основною рисою сучасного етапу розвитку наукознавства.

Самостійною науковою проблемою в підручнику представлено наукову цінність. Узагальнивши різні напрями розвитку сучасної науки, автор відмічає, що досить часто досягнення науки використовується в протилежних цілях. А тому виникає необхідність, як правильно наголошує автор, у контролі науково-технічного розвитку, прогнозування та нейтралізації негативних наслідків науково-технічних відкриттів з боку вчених і всіх прогресивних сил суспільства.

У підручнику логічно обґрунтовано, наведено класифікацію наукових досліджень, систему управління наукою в Україні та шляхи її реформування, окреслено проблеми науки в процесі трансформації суспільства. На підставі аналізу розвитку управління зроблено висновок про незавершеність побудови комплексної системи міжгалузевого управління наукою в системі державної влади, звернено увагу на неефективність відомчого управління в ринкових умовах, відсутність стратегії науково-технологічного розвитку України.

Вдало виділено місце та значення науки в незалежній Україні, державної політики у сфері науки. Повільними темпами переходить на національні засади філософська, історична, культурологічна науки. Дещо в кращому стані перебуває політологія, однак їй притаманний більшою мірою східний вектор. У зв’язку з цим доречним є питання, розглянуте в підручнику, – реформування науки та зв’язок українських учених із закордонними колегами.

Досить відверто і справедливо подано негативні тенденції в розвитку науки і наука на порозі третього тисячоліття. Це постійне зниження витрат на науку у валовому внутрішньому продукті, це обмежений доступ до новітньої наукової інформації; це зниження ефективності функціонування наукових установ; це відплив умів. Загалом цей процес веде до катастрофічних втрат. У підручнику на цьому акцентується особлива увага.

Повністю треба погодитися з автором, що для полішення стану науки в України необхідно удосконалити мережу науково-дослідних і вищих навчальних закладів; поліпшити фінансування; підвищити авторитет науковця у суспільстві; ухвалити низку законів про науково-технічну політику; мати стабільну економічну систему в країні.

«Вказаний підручник слід розглядати як вагомий доробок у зміцненні наукового потенціалу підготовки висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців. Акцентовано увагу на необхідності наукоємної національної економіки, здатної успішно конкурувати в умовах глобалізації світової економіки. Ідеться про вплив науки на всі галузі господарювання. Наукознавство повинно змінити стиль мислення на всіх рівнях, розширити межі між звіданим і незвіданим, що приведе до подальшого розвитку людства», – констатує академік-секретар, доктор економічних наук, професор Є. А. Зінь, обґрунтовуючи вагомість та актуальність підручника з науки про науку та декларуючи підтримку такого рішення з боку Академії наук вищої освіти України (відділення економіки).

А ми уболіватимемо за позитивне рішення, бо впевнені – підручник того вартий!